27 лютого - День утворення Київської області

27 лютого - День утворення Київської області

          Після встановлення радянської влади на території України почався перехід до нової – радянської системи адміністративно-територіального устрою, яка давала встановити більш ефективну систему тотального контролю за населенням та процесами в суспільстві. Одним з етапів адміністративно-територіальних перетворень стало утворення областей на території  України.

                   Відповідно до постанови IV сесії Всеукраїнського центрального виконавчого комітету ХІІ скликання від 9 лютого 1932 року «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР», засідання якої відбулося у місті Харкові, на території України, крім Молдавської АРСР, було утворено 5 областей:

- Харківська у складі 82-х територіальних одиниць;

- Київська у складі 100 територіальних одиниць;

- Вінницька у складі 71-ї територіальної одиниці;

- Дніпропетровська у складі 54-х територіальних одиниць;

- Одеська у складі 50-ти територіальних одиниць.

         Цікавим історичним фактом є те, що до Київської області, утвореної 27 лютого 1932 року у складі 100 адміністративно-територіальних одиниць, входило 98 районів та 2 міські ради (Київська та Житомирська), підпорядковані безпосередньо області.

 

Киівська область у порівнянні:1932 р та сучасність

20 лютого - День Героїв Небесної Сотні

    

 Небесна Сотня дивиться на нас

 Із вірою, надією, любов’ю.

 «Про Україну всім подбати час!»-

Вони говорять подвигом і кров’ю.

    


          20 лютого ми відзначаємо День Героїв Небесної Сотні.

         «Небесною Сотнею» називають  українців,  які загинули в центрі  Києва,  на Майдані,  на вулицях Грушевського та Інститутській. Загинули під час масових акцій протесту  протягом зими 2013-2014 років (Революція Гідності). Загинули, бо бажали жити у вільній Україні.

       А найстрашнішими та найтрагічнішими була ніч з 18 на 19 лютого – ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, після якої наступив  «чорний четвер» – 20 лютого. Саме в ці дні на очах у всього світу влада розстрілювала свій народ, оголосивши євромайданівців терористами. Під час кривавих сутичок та від куль снайперів на Майдані загинуло близько сотні  людей.

      Чому Небесна Сотня? На Майдані був прийнятий розподіл на сотні, аналогічно розподілу на військові загони часів Запорозької Січі. Сотні мали свої назви від регіонів, звідки приїхали люди, наприклад  Львівська сотня, Донецька сотня, Дніпропетровська  та ін..

  

      Загиблих назвали НЕБЕСНОЮ Сотнею. Вважають, що їхні душі потрапили до раю, і з неба Сотня продовжує охороняти Україну.  Сотні історій, сотні людських життів, сотні героїв! Сьогодні ми їх згадуємо, бо не маємо права забувати!

      Держава визнала цих людей героями.  Згідно з Указом Президента,  20 лютого ми відзначаємо День Героїв Небесної Сотні.  Усім загиблим під час Євромайдану  посмертно присуджено звання Героя України.

     Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях !

Ти – вічний біль, Афганістан, Ти – наш неспокій.

          15 лютого Україна відзначає День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Саме з 15 лютого 1989 року відзначається День виводу радянських військ із Афганістану.

       Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, але  вже без участі наших солдат. А тоді ж, йдучи у пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

Ти – вічний біль, Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокій.
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей…

  

       Каталізатором військового втручання стала Квітнева революція 1978 року. Результатом її було повалення влади монарха, проголошення  Афганістану  республікою. Нова влада взяла курс на побудову соціалізму. Було видано закони про ліквідацію лихварської заборгованості, скасування калиму при одруженні, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Запровадили початкову освіту, надали право жінкам зняти паранджу. У мусульманських країнах такі закони були приречені на провал, бо суперечили нормам ісламу. Новий режим почав репресії проти духовенства, закривалися і руйнувалися мечеті. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони “моджахедів”(“борців за віру”). У країні спалахнула громадянська війна.

         У грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов’язувався переозброїти афганську армію. Виходячи з цього, керівництво СРСР на чолі з Л. І. Брежнєвим продемонструвало готовність надати прокомуністичному НДПА реальну воєнну підтримку. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися в бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки.

        Про те, що готують введення обмеженого контингенту в Афганістан , звичайно не знали. Але було передчуття чогось незвичайного. Нашим солдатам говорили, що  вони виконують інтернаціональний обов’язок, тобто захищають братній народ. І вони  “наводили лад” у тій країні “вогнем і мечем”. Вони вірили і думали, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів, які виконували такі обов’язки в Іспанії, Чехії, Угорщині …

         Через афганську війну пройшли 160 тис. українців. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280, пропало безвісти 80, поранено понад 8 тис, отримали  інвалідність 3560 осіб. Після війни померло від ран, захворювань більше, ніж загинуло. Кількість людей з інвалідністю збільшилася вдвічі.

         Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все. А ціною було життя. Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя.

         Кількість загиблих збільшувалася б з кожним днем. Але, слава Богу, нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників, і з кінця 1986 року пішло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.

          Восени 1988 року за наказом Москви розпочалася операція “Тайфун”. Радянська авіація завдала нищівного бомбоштурмового удару по кишлаках уздовж траси Кабул-Саланг, якою мали виводити війська.

        5 лютого 1989 року були виведені радянські війська з столиці Афганістану – міста Кабул.
       15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військ  афганської війни!!!

Розпочалася реєстрація на ЗНО-2018

Реєстрація на ЗНО-2018 в Україні розпочалася 6 лютого і триватиме до 19 березня. Змінити реєстраційні дані буде можливо до 2 квітня.
Щоб зареєструватися для участі в ЗНО-2018, потрібно створити та оформити реєстраційну картку, сформувати пакет документів і передати його до регіонального центру.
Створити реєстраційну картку можна самостійно або звернутися до одного з пунктів реєстрації, перелік яких буде розміщено на сайті Українського центру. Самостійно картку можна створити за допомогою сервісу "Зареєструватися", розміщеному на офіційному сайті Українського центру оцінювання якості освіти.

Після оформлення реєстраційної картки необхідно сформувати комплект реєстраційних документів та подати його:

• до закладу освіти, у якому навчаються особи, які складатимуть ДПА у формі ЗНО;
• надіслати (бажано рекомендованим листом) на адресу регіонального центру, вказану в контрольно-інформаційному листі (інші категорії осіб).

У комплект документів для випускників шкіл входить: копія паспорта (сторінки з фотокарткою, прізвищем, ім’ям та по батькові); дві однакові фотокартки для документів розміром 3 х 4 см із зображенням, що відповідає досягнутому віку; реєстраційна картка. Інших категорії, крім зазначених документів мють також підготувати копію документа про повну загальну середню освіту (для осіб, які здобули повну загальну середню освіту) або довідку з місця навчання (для учнів (слухачів) закладів професійної (професійної-технічної) освіти та студентів закладів вищої освіти, які здобувають повну загальну середню освіту в 2018 році та не проходять ДПА у формі ЗНО).

Герої не вмирають ! Вони завжди з нами…

 У синім небі  чути шелест крил,

В небесну гавань пролягла дорога,

Земля тримати вже не має сил,

Криваве пір’я впало до порога…

                                          Василь Ковтун

    

31 січня 2018 року, Олексій Потапенко, якому встановлена меморіальна дошка на фасаді Макарівського НВК «ЗОШ І ступеня – районна гімназія», мав святкувати свій ювілей. Однак через війну на сході України він не дожив до цього дня.

  Олексі́й Володи́мирович Пота́пенко (31 січня 1978, м. Чорнобиль, Іванківський район, Київська область — 6 червня 2014, с. Пришиб, Слов'янський район, Донецька область) — український військовик, старший прапорщик Повітряних Сил Збройних Сил України.

 

 Старший бортовий механік авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа», 15-тa окрема бригада транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України (авіабаза Бориспіль), в/ч А2215 загинув у збитому літаку 6 червня 2014 біля  с. Пришиб Слов'янського району Донецької області. Ціною власного життя екіпаж скерував літак за межі міста й запобіг жертвам серед мирного населення.

   

31 січня 2018 року у Макарівському НВК «ЗОШ І ступеня – районна гімназія»  проведені виховні години присвячені вшануванню пам’яті героя.

Пам'ятай про Крути

29 січня 1918 року назва невеликої станції , що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ , ознаменувала відлік нового духовного злету нації , який уже протягом  століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Вже 22 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал , який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого „ молодшого брата ” . Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом Муравйова на Київ.

Лише 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці , створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня ім. Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету , юнаки Військової школи та учні старших класів київських гімназій.

Більшість із них загинули. Ті, кому вдалося вціліти, розібрали колію і зуміли на декілька днів затримати наступ. Сталося це 29 січня 1918 року.

17 березня 1918 р., коли більшовики залишили Київ, а в столиці знову перебувала Центральна Рада, тіла 27 юнаків, які загинули в бою під Крутами, були перевезені до Києва і перепоховані на Аскольдовій горі.

Крути ввійшли в історію України як символ національної честі.

Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів,  однією з героїчних сторінок нашої історії.

Крути стали початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть Акт

злуки 22 січня 1919 року був би лише документом.